Вороги / Ворог зеленої енергетики Анатолій ПАВЕЛКО частина 1

17.03.2015 admin
Анатолій ПАВЕЛКО.
Спеціаліст з питань
збереження річок і гідроенергетики.
Дунайсько–Карпатська програма
Всесвітнього фонду природи — WWF.
м. Відень — м. Львів.

08.11.2014р. на Інтернет сторінці Галичина  розміщена стаття  Анатолія Павелка «Міфи «зеленого тарифу», або Як ділки від гідроенергетики намагаються скористатися проблемами держави для просування свого бізнесу».

Матеріали які викладені вищезазначеній публікації викликали не стільки здивування а обурення  інфантильністю  думок та аргументів автора. Зокрема міф №1 «Малі ГЕС слугуватимуть джерелом підвищення енергетичної безпеки країни». Посилання на те, що нині 70 малих ГЕС  по всій країні виробляють 0,16 % електроенергії від її загального балансу, а це абсолютно не значний показник. Пан Павелко  робить висновок, що малі ГЕС не можуть  слугувати  підвищення енергобезпеки України, а отже, перспектив розвитку малої гідроенергетики не існує . Таке судження є примітивним, бо думаючи так, можна заперечувати:
1. розвиток систем охорони здоров’я – бо в Україні середня тривалість життя на 15 років менша ніж в країнах європейського союзу.
2. розвитку систем освіти – тому що жодний вищий навчальний заклад України не входить  в число п’ятисот кращих в світі.

Свою публікацію пан Павелко творив у «Відні-Львові» тому нагадаємо  , що в маленькій Австрія (територія в 8 раз менша за Україну) на річках працює 40 000 малих ГЕС, разом з іншими відновлювальними джерелами енергії їх частка в генеруючи потужностях країни  перевищує 70%. Складається враження, що можливо пан Павелко в Австрії не вивчав досвід малої гідроенергетики, а смакував віденське пиво. До речі число малих ГЕС в Німеччині складає 3 000 , Франції 2 000, в Швейцарії 700, в сусідній Словаччині 300.

Лідер будівництва  малої гідроенергетики є Китай, який збільшив за останні 40 років загальну  потужність в 3 000 разів. До речі, в Китаї діє  понад 90 000 малих ГЕС. До 20% потреби країни  електроенергії покривається за рахунок енергії річок. І це притому що населення  Китаю перевищує 1,5 млрд. чол., а економіка  Китаю  по багатьом показникам очолює світові рейтинги.
Думаючи так як  пан Павелко, то Україна буде закуповувати не тільки часник і гречку в Китаї , ай імпортуватиме «китайську електроенергію». А основним продуктом харчуванням в нас буде дунайський лосось, харіус, усач, пструга.

Колишній головний гідроенергетик України, Голова ДАТ «Укргідроенерго», Герой України, професор, заслужений енергетик України С.І. Поташник в свій час зазначив головною перевагою малої гідроенергетики є її не вичерпність та екологічна чистота, що сприяє екологічному стану планети та не змінює енергетичного балансу. На думку С. Поташника потенційний гідроресурс України становить 44.7 млрд. КВт із них технічно можлива   половина. Доцільний економічний потенціал малої гідроенергетики становить 30 % усієї гідроенергетики, або 3,7 ГВт на рік.
Чи є спростуванням судженням знаного фахівця  у Анатолія Павелка - так званого «спеціаліста з питань збереження річок і гідроенергетики»?

Згідно «Національного плану  дій відновлювальної енергетики  до 2020 р.» (затвердження Кабінетом Міністрів України від 01.10.2014 р. №902-Р) планується довести потужність малої гідроенергетики до 150 МВт. Таким чином важливий урядовий план зараховує до міфів. Згідно «Великого тлумачного словника українського мови» ст.. 533 «Міф-це стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо, або фантастичні оповідання про богів, обожнюваних героїв, уявних істот. В переносному значені міф це щось вигадане , не існуюче, фантастичне.». Ось така міфічна  оцінка пана Павелка важливого урядового проекту

КОНТАКТИ
Для того щоб вижити, багато компаній в області енергетики винаходять нові способи добування енергії з поновлюваних джерел, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, гідроенергія тощо.